Основні напрями навчання педагогів використанню інформаційно-комунікативних технологій у своїй професійній діяльності

Інформатизація освіти, яка з кожним роком пришвидшує темпи свого розвитку, призвела до об’єктивних вимог до характеру педагогічної діяльності, ролі та кваліфікації вчителя, адже він має спілкуватися з дітьми нового покоління, більшість з яких, навіть вже у шкільному віці, мають досить розвинені навички роботи з сучасними інформаційними технологіями.

Тому сьогодні особливо гостро відчувається необхідність у підвищенні  рівня технологічних навичок вчителів, а отже, існує об’єктивна необхідність створення та ефективної роботи системи підготовки вчителя до використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в професійній діяльності.

Тобто одним із завдань післядипломної педагогічної освіти є формування знань, прищеплення та відпрацювання навичок вчителів щодо використання сучасних технологій при плануванні та прогнозуванні результатів своєї діяльності, при практичному здійсненні свого плану дій, проведенні контролю та аналізі результатів виконаної роботи. 

Підґрунтям діяльності викладачів секції методики інформатизації освіти КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» є розуміння того, що в умовах сучасного суспільства інформаційно-комунікаційна компетентність педагога, його здатність розв’язувати професійні задачі із застосуванням ІКТ визначає рівень освіченості та стає важливою складовою його професіоналізму, а інформаційна  грамотність є основою та чинником професійно-особистісного зростання. 

Зрозуміло, що учитель, який використовує існуючі ІКТ у професійній діяльності, має бути здатним розвити в учнів творчі здібності, навички дослідницької діяльності, уміння приймати оптимальні рішення; сформувати в учнів навички виконання дій з інформацією; розширити тематику навчальних задач та вправ; якісно змінити контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість управління навчальним процесом.

Тому перед фахівцями, які працюють у системі післядипломної освіти, тобто покликані підвищувати професійну компетентність педагогічних працівників, постає низка складних і дуже важливих питань: чому так важко та повільно просувається процес запровадження сучасних ІКТ у шкільне навчання; чим зумовлюється бажання або небажання вчителів використовувати ІКТ у своїй професійній діяльності; які мотиви та потреби є першоосновою цього; які проблеми необхідно розв’язати для підвищення ефективності підготовки педагогів у галузі використання ІКТ?

На сьогодні і досі залишається відкритим питання, яким чином можна сформувати та розвинути інформатичну компетентність педагогів у системі неперервної освіти і як зробити так, щоб вона переросла в ІКТ-активність?

Викладачі секції методики інформатизації освіти Академії вже кілька років працюють над вищеокресленими проблемами, враховуючи ідею компетентнісного підходу, з позицій якого запровадження ІКТ в освітню діяльність потребує наявності в структурі професійних компетенцій учителя певного інваріанту знань, умінь та досвіду застосування ІКТ для розв’язання професійно значущих задач.

Використовуючи розробки Л.В.Кочегарової, викладачі секції інформатизації та дистанційної освіти Харківської академії неперервної освіти, проводячи діагностику розвитку інформатичних компетентностей педагогів, стежать за тим, щоб вона виконувала всі функції тестування і контролю за якістю підвищення навчання педагогічних кадрів у сфері ІКТ:

• інформаційну (для фіксації результатів навчання і висновків про успішність кожного слухача, його здобутки та утруднення);

• контрольно-коригуючу або діагностичну (для внесення коректив у методику навчання, вибору індивідуальної освітньої траєкторії, що, в свою чергу, сприятиме створенню позитивної мотивації і комфортних умов для кожного слухача, обліку акмеологічних аспектів навчання дорослих);

• навчальну (дає можливість повторити матеріал, акцентувати увагу слухачів на головних питаннях, вказує на типові помилки, що сприяє закріпленню і поглибленню знань);

• мотиваційну (стимулює слухачів до вдосконалення та поглиблення своїх знань, розвиває вміння самоконтролю і самооцінки);

• атестаційну (визначає якість занять на курсах підвищення кваліфікації) [4].

Реалізація цих функцій має принципове значення, оскільки вчитель сучасної школи будь-якої спеціальності після підготовки до використання засобів ІКТ у педагогічній діяльності повинен бути готовий: організовувати навчально-виховний процес на основі програм інформатизації освіти; розробляти нескладні аудіовізуальні, електронні дидактичні і педагогічні програмні засоби навчання; розвивати методичну систему навчання на базі ІКТ; використовувати можливості комп’ютерних мереж, в тому числі, Інтернету, для вирішення освітніх, виховних і розвиваючих завдань; підвищувати кваліфікацію в галузі автоматизації інформаційно-методичного забезпечення процесу навчання, а також інформаційної взаємодії вчителя і учнів, учнів між собою, педагогів між собою.

Для підготовки вчителів до вирішення всіх поставлених завдань і розвитку їх інформатичної компетентності, діяльність викладацького складу Академії, зосереджена на таких напрямах: розробка і реалізація навчання на очних спецкурсах; організація групових та індивідуальних консультацій; забезпечення методичної підтримки вчителів з ​​недостатнім рівнем знання ІКТ; створення ефективно функціонуючого професійного мережевого співтовариства педагогів Харківської області.

Оскільки ключовим моментом розвитку компетентності є саме досвід діяльності, навчання вчителів основам використання існуючих інформаційних технологій на курсах підвищення кваліфікації Харківської академії неперервної освіти передбачає: освоєння ІКТ загального призначення в ході розробки дидактичних засобів та навчальних матеріалів; проектування та моделювання функціонально орієнтованих компонентів освітньої діяльності; удосконалення, під час відвідування тематичних  спецкурсів, умінь та навичок використовувати комп’ютерну техніку для розв’язання своїх професійних завдань.

При цьому тематичними напрямами навчання є: педагогічна доцільність реалізації можливостей засобів ІКТ в процесі викладання навчального предмету; інформаційна взаємодія в умовах функціонування локальної та глобальної комп’ютерних мереж, реалізація можливостей розподіленого інформаційного ресурсу; педагогічна практика використання засобів ІКТ в процесі викладання; основні положення використання електронних засобів навчального призначення та оцінка їх змістовно-методичної значущості; особливості застосування комп’ютерних тестових оболонок; організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні умови проведення навчальних занять з використанням засобів  ІКТ.

 Водночас, на наш погляд, слід враховувати умови ефективного формування ІКТ-компетентності вчителів-предметників. Вони, насамперед, передбачають: підвищення рівня сформованості інформаційної культури; тренінгову систему навчання вчителів-предметників; системне використання набутих навичок у педагогічній практиці; участь у конкурсах, конференціях, семінарах та ін.

Аналіз досвіду роботи викладачів секції методики інформатизації освіти та проблем, які виникають у процесі навчання вчителів використанню засобів ІКТ, дозволяє виділити наступні напрями цього навчання:

1. Педагогічна доцільність реалізації можливостей засобів ІКТ в процесі викладання навчального предмету.

Учитель-предметник, який проводить навчальні заняття за своєю дисципліною, використовуючи засоби ІКТ, має усвідомлювати, що вони сприяють формуванню в учнів певних знань, умінь та навичок в результаті здійснення інформаційної діяльності з ними.

Крім того, особливої уваги потребує той факт, що доцільне та продумане використання наявних ІКТ дозволяє підтримати мотивацію; розвиває наочно-дієвий, інтуїтивний, творчий, теоретичний типи мислення; формує уміння приймати оптимальне рішення або знаходити варіанти розв’язання у складній ситуації; розвиває уміння здійснювати експериментальну діяльність, просторову уяву учнів.    

У випадку використання ІКТ для проведення навчальних занять вчителем-предметником важливими є кілька факторів, а саме: зворотній зв’язок між учнями та засобами ІКТ; візуалізація навчальної інформації; автоматизація процесів інформаційно-пошукової діяльності, операцій збору, обробки, передавання та збереження інформації; архівне збереження достатньо великого об’єму інформації з можливістю доступу до неї завдяки розподіленому інформаційному ресурсу та ін.    

2. Інформаційна взаємодія в умовах функціонування комп’ютерних мереж, реалізація можливостей розподіленого інформаційного ресурсу.

Діяльність наших викладачів під час реалізації цього напряму націлена на на формування у вчителів розуміння, що сучасний етап інформатизації освіти передбачає розв’язання питань інформаційного забезпечення навчального процесу на базі використання ресурсів локальних та глобальних мереж.

Дуже важливим є обговорення потенціалу ресурсів мережі Інтернет з точки зору впливу, який вони мають на зміст, методи та організаційні форми педагогічної діяльності.

Вчителі мають усвідомлювати можливість формування і функціонування єдиного освітнього простору, який забезпечить взаємодію між колегами, учнями, батьками.

Крім того, наша мета на цьому етапі прищепити навички пошуку в інформаційній базі, в тому числі, за допомогою мережі Інтернет, навчально-методичних та науково-педагогічних розробок, нормативно-правових документів; та їх обробки з використанням різноманітного програмного забезпечення.

3. Педагогічна практика використання засобів ІКТ в процесі викладання.

Основна мета, яка має бути досягнутою під час роботи над цією проблемою – це розгляд та обговорення різних видів навчальної діяльності на уроках щодо отримання, обробки, збереження, передавання навчальної інформації.

Крім того, увага вчителів акцентується на реалізації інформаційної взаємодії між учасниками навчального процесу, який проходить з використанням електронних засобів навчального призначення, програмних продуктів загального призначення, ресурсів мереж.

На цьому етапі вчителі мають усвідомити можливі напрями застосування інформаційно-комунікаційних технологій в процесі вивчення шкільної дисципліни, яку вони викладають, та співвіднести їх з програмовим матеріалом. Це стає можливим тільки за умови власної роботи з ІКТ, яка передбачає формування умінь їхнього застосування для підвищення ефективності навчання, тобто розв’язання навчальних задач для удосконалення навчальної діяльності: здійснення експериментів з реалізацією можливостей комп’ютерного моделювання; виконання дій з оформлення результатів у вигляді звіту, презентації, проекту, виконаних засобами ІКТ.

4. Основні положення використання програмних засобів навчального призначення та оцінка їх змістовно-методичної значущості.

Програмні засоби навчального призначення (ПЗНП) сьогодні є одним із популярних засобів навчання, що функціонують на базі інформаційних технологій. Тому важливо навчити вчителів їх типології за функціональною та методичною ознакою, дидактичним та педагогіко-ергономічним вимогам до них.

На заняттях, присвячених цій проблемі, вчителі формулюють найбільш значущі методичні цілі, реалізація яких доводить доцільність введення ПЗНП у навчальний процес. Це індивідуалізація та диференціація; здійснення контролю із зворотнім зв’язком; самоконтроль та самокорекція учня; наочна демонстрація процесів, які вивчаються; графічна інтерпретація закономірностей, що досліджуються.

Ми вважаємо також, що вчителів треба навчати експертизі та оцінці якості ПЗНП, адже експертно-аналітичні підходи до оцінки дидактичних, педагогіко-ергономічних якостей ПЗНП дозволяють вчителю здійснити їх підбір для конкретного уроку або циклу уроків.     

5. Особливості застосування комп’ютерних тестових оболонок та оболонок для діагностування рівня знань та умінь учнів.

Актуальність проблеми психолого-педагогічної діагностики навченості учня, його просування у навчанні не потребує доведення. Але вона набуває особливих рис, коли мова йде про використання для діагностування знань існуючих ІКТ.

Викладачі Академії, працюючи над розв’язанням цієї проблеми, навчають вчителів-предметників поняттю «педагогічний тест» як об’єктивного способу оцінювання результатів навчання, а також розробці тестів різних видів з системами їх оцінювання.

Важливим компонентом на цьому етапі є навчання вчителів використанню програмних засобів автоматизації оцінювання ходу виконання та результатів тестування. Вчителі мають знати основні відомості про системи тестування, вимоги до формування тестових завдань, які реалізуються на комп’ютері; володіти прийомами роботи з готовими системами та з тими, що потребують наповнення певною інформацією.

6. Організаційні, психологічні, управлінські, санітарно-гігієнічні умови проведення навчальних занять з використанням засобів  ІКТ.

 Важливим напрямом навчання вчителів є формування уявлень про педагогіко-ергономічні вимоги до засобів ІКТ, які використовуються в освіті.

Враховуючи це, під час навчання багато уваги приділяється розгляду та обговоренню вимог до апаратних засобів та робочих місць; фізіологічних вимог; факторів, що мають шкідливий вплив на здоров’я з боку техніки.

Дискусії та обмін досвідом на цьому етапі розгортаються навколо питання використання єдиного, в більшості шкіл, кабінету інформатики, де вчитель-предметник, проводячи свій урок, має дотримуватись певного режиму занять. А отже, приділяти особливу увагу конструюванню свого уроку. 

На останньому занятті обов’язково проводимо анкетування, щоб з’ясувати, чи виправдалися сподівання слухачів, чи підвищилася мотивація щодо роботи з сучасними технологіями, чи змінилося власне відношення до них; та опитування, в ході якого слухачі курсів можуть самі визначити, чи підвищився їх рівень знань та умінь у галузі ІКТ, чи сформувалося розуміння того, яким чином можна застосувати потенціал ІКТ під час підготовки та проведення навчальних занять за своєю дисципліною.

Тим, хто має бажання продовжити освоєння інформаційно-комунікаційних технологій чи поглибити свої знання з певного їх розділу, ми пропонуємо систему спецкусів за темами, які пов’язані з веб-дизайном, створенням презентацій та сайтів, створенням та обробкою баз даних,  програмуванням.

Аналіз результативності діяльності вчителів-предметників з освоєння ІКТ на факультеті підвищення кваліфікації Харківської академії неперервної освіти дозволяє зробити наступні висновки: ІКТ є ресурсом особистісно-професійного зростання вчителів-предметників, який дозволяє педагогам осмислювати і коригувати свою педагогічну практику, засвоювати сучасний педагогічний інструментарій і визначати перспективні цілі своєї самоосвіти. Вчителі, які володіють достатнім та високим рівнем інформатичної компетентності, можуть  бути більш активними у реалізації професійно-пошукової діяльності, а рівень інформатичної компетентності має принципове значення для його професійної діяльності. Професійна самореалізація для сучасного вчителя фактично неможлива без досягнення  певного рівня інформатичної компетентності.